logo

 

rssfacebook twitter mail

Свяжитесь с нами     

Корпоративная карточка на предприятии

1. Загальні положення
Загальні вимоги до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначення операцій, що здійснюються з їх застосуванням, порядку розрахунків за цими операціями встановлені Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (Постанова № 705).
Вимоги Постанови № 705 поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та їх користувачів (пункт 3 Постанови № 705).
Постанова № 705 передбачає, що при видачі електронного платіжного засобу банк зобов'язаний надати користувачеві примірник договору, правила користування таким засобом і тарифи банку на його обслуговування.
Пунктом 4 Постанови № 705 визначено наступні терміні:
платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками;
платіжна схема - умови, згідно з якими проводиться облік операцій за електронними платіжними засобами користувача та здійснюються розрахунки за цими операціями;
сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки;
Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон № 2346), іншими законами та нормативно-правовими актами Національного банку.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2346 наведені у ньому терміни та поняття вживаються в такому значенні:
платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу;
електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ;
держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.
Пунктом 3 розділу ІІ Постанови № 705 передбачено, що користувачем електронного платіжного засобу (далі - користувач) може бути юридична або фізична особа. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті електронні платіжні засоби, а суб'єктам господарювання - корпоративні електронні платіжні засоби.
При цьому, банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з його умовами, тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці в банку та на офіційному сайті в мережі Інтернет, а також надати на його вимогу в паперовій або електронній формі. (пункт 5 розділу ІІ Постанови № 705).
Договір укладається в письмовій формі (пункт 6 розділу ІІ Постанови № 705).
Корпоративний спеціальний платіжний засіб – це спеціальний платіжний засіб, який дає змогу його держателю здійснювати операції за рахунком суб'єкта господарювання.
Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (Інструкція № 492).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 492 юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).
Видача за електронними платіжними засобами готівки через банківські автомати самообслуговування (далі - банкомат) у межах України здійснюється в гривнях, а через банкомати уповноважених банків-емітентів - у гривнях або у валюті рахунку, до якого емітований електронний платіжний засіб.
Кошти з поточного рахунку юридичної особи та фізичної особи - підприємця не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для одержання :
- заробітної плати, інших виплат соціального характеру;
- розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами);
- здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

2. Видача корпоративних карток та документування операцій з їх використання (на прикладі застосування корпоративної картки під час відрядження)
Наказом по підприємству затверджується перелік працівників, які мають виключне право використовувати корпоративні картки для розрахунків під час відряджень.
Корпоративна картка видається тільки тому працівникові, на ім’я якого вона відкрита.
Корпоративні картки в той час, коли вони не використовуються, можуть зберігатися в касі підприємства.
Як правило, корпоративна картка надається працівникові не раніше ніж підписано наказ про відрядження шляхом оформлення та підписання акту - прийому передачі.
Після отримання корпоративної картки кожен з працівників відповідає за її зберігання, а також повинен надати авансовий звіт разом з розрахунковими та іншими документами, що підтверджують понесені витрати при використанні грошових коштів з корпоративної картки.
Після закінчення відрядження разом з авансовим звітом працівник зобов’язаний повернути корпоративну картку до каси підприємства.
Поширене питання: якщо корпоративна картка буде використовуватися не лише працівником, на ім’я якого вона видана, а й іншими співробітниками підприємства під час відряджень або розрахунків за підзвітними сумами, чи буде це порушенням?
Умови використання спеціального платіжного засобу повинні передбачатися в договорі про відкриття корпоративної картки з визначенням осіб, що мають право її використовувати.
Тобто, підприємству слід уважно ознайомитись з умовами договору перед його укладенням (підписанням) між ним і банком – емітентом корпоративної картки. У разі встановлення у договорі обмежень щодо передачі спеціального платіжного засобу особам іншим, ніж зазначені у договорі, така передача картки буде розцінюватись як порушення умов договору, відповідальність за яке має бути передбачена тим же договором.
Якщо у договорі немає обмежень щодо передачі спеціального платіжного засобу особам, не зазначеним у договорі, то підприємству потрібно затвердити наказ з переліком працівників, які мають виключне право використовувати картки для розрахунків за товари послуги, у тому числі під час відряджень. Кожному з таких працівників підприємство повинно надати корпоративну картку шляхом оформлення та підписання акту - прийому передачі.
Відповідно до підпункту 170.9.3 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику з урахуванням наступного:
1) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
2) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення п’ятого банківського дня після завершення відрядження.
При проведенні оплати за послуги з бронювання номерів у готелі (бронювання квитків тощо) за допомогою корпоративної картки працівнику (або працівникам) підприємства слід дотримуватись строків звітування, що застосовуються при закупівлях товарів (послуг) для вирішення виробничих (господарських) потреб, а саме у термін визначений пунктом 2.11 глави 2 Положення № 637: «на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт».
У разі, якщо підприємство доручає оплатити послугу по бронюванню одному працівнику – то авансовий звіт та документи до нього подає у вказані вище строки до бухгалтерії тільки цей працівник, якщо така оплата здійснена з кожної іменної картки кожним окремим працівником самостійно, то звітує у вказані вище строки кожен з таких працівників.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина 1 статті 9 Закону № 996).
Усі витрати слід підтвердити документально. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.ч. 1-2 статті 9 Закону № 996).
Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат є розрахункові документи, визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (Закон про РРО).
Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (абзац 15 статті 2 Закону про РРО).
Форма і зміст розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р № 614 (далі - Положення № 614). Цим Положенням визначено вимоги до змісту документів та їх обов'язкові реквізити, а в разі відсутності хоча б одного з таких реквізитів, а також недотримання сфери призначення,
Операції, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів із застосуванням платіжних терміналів, повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов'язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
2) ідентифікатор платіжного пристрою;
3) дату та час здійснення операції;
4) суму та валюту операції;
5) суму комісійної винагороди;
6) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;
7) вид операції;
8) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.
Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів.
Карткові рахунки можуть відкриватися в гривні, інвалюті або декількох валютах. У випадку, коли картрахунок ведеться в гривнях, підприємство перераховує на корпоративний платіжну картку кошти в гривнях, в той час як у країні відрядження працівник буде розраховуватися вже в місцевій валюті. Схема розрахунків в іноземній валюті з гривневого картрахунку в такому випадку виглядає так:
- банк відшкодовує міжнародній платіжній системі валюту, в якій проводився розрахунок по картрахунку;
- підприємство відшкодовує банку гривні за валюту, витрачену працівником у закордонному відрядженні.
Тобто, забезпечуючи працівника гривневою корпоративною карткою, розрахунки за якою будуть здійснюватися у валюті, вимоги щодо видачі працівникові авансу в іноземній валюті дотримуються.

Використані нормативні документи:
- Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III (Закон № 2346);
- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р № 996-XIV(Закон № 996);
- Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (Закон про РРО);
- Постанова Правління Національного банку України "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів"від 05.11.2014р. № 705 (Постанова № 705);
- Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах від 12.11.2003р. №492 (Інструкція № 492);
- Постанова Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (Положення №637).

Корпоративная карточка на предприятии

1. Загальні положення
Загальні вимоги до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначення операцій, що здійснюються з їх застосуванням, порядку розрахунків за цими операціями встановлені Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (Постанова № 705).
Вимоги Постанови № 705 поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та їх користувачів (пункт 3 Постанови № 705).
Постанова № 705 передбачає, що при видачі електронного платіжного засобу банк зобов'язаний надати користувачеві примірник договору, правила користування таким засобом і тарифи банку на його обслуговування.
Пунктом 4 Постанови № 705 визначено наступні терміні:
платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками;
платіжна схема - умови, згідно з якими проводиться облік операцій за електронними платіжними засобами користувача та здійснюються розрахунки за цими операціями;
сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки;
Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон № 2346), іншими законами та нормативно-правовими актами Національного банку.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2346 наведені у ньому терміни та поняття вживаються в такому значенні:
платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу;
електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ;
держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.
Пунктом 3 розділу ІІ Постанови № 705 передбачено, що користувачем електронного платіжного засобу (далі - користувач) може бути юридична або фізична особа. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті електронні платіжні засоби, а суб'єктам господарювання - корпоративні електронні платіжні засоби.
При цьому, банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з його умовами, тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці в банку та на офіційному сайті в мережі Інтернет, а також надати на його вимогу в паперовій або електронній формі. (пункт 5 розділу ІІ Постанови № 705).
Договір укладається в письмовій формі (пункт 6 розділу ІІ Постанови № 705).
Корпоративний спеціальний платіжний засіб – це спеціальний платіжний засіб, який дає змогу його держателю здійснювати операції за рахунком суб'єкта господарювання.
Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (Інструкція № 492).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 492 юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).
Видача за електронними платіжними засобами готівки через банківські автомати самообслуговування (далі - банкомат) у межах України здійснюється в гривнях, а через банкомати уповноважених банків-емітентів - у гривнях або у валюті рахунку, до якого емітований електронний платіжний засіб.
Кошти з поточного рахунку юридичної особи та фізичної особи - підприємця не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для одержання :
- заробітної плати, інших виплат соціального характеру;
- розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами);
- здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

2. Видача корпоративних карток та документування операцій з їх використання (на прикладі застосування корпоративної картки під час відрядження)
Наказом по підприємству затверджується перелік працівників, які мають виключне право використовувати корпоративні картки для розрахунків під час відряджень.
Корпоративна картка видається тільки тому працівникові, на ім’я якого вона відкрита.
Корпоративні картки в той час, коли вони не використовуються, можуть зберігатися в касі підприємства.
Як правило, корпоративна картка надається працівникові не раніше ніж підписано наказ про відрядження шляхом оформлення та підписання акту - прийому передачі.
Після отримання корпоративної картки кожен з працівників відповідає за її зберігання, а також повинен надати авансовий звіт разом з розрахунковими та іншими документами, що підтверджують понесені витрати при використанні грошових коштів з корпоративної картки.
Після закінчення відрядження разом з авансовим звітом працівник зобов’язаний повернути корпоративну картку до каси підприємства.
Поширене питання: якщо корпоративна картка буде використовуватися не лише працівником, на ім’я якого вона видана, а й іншими співробітниками підприємства під час відряджень або розрахунків за підзвітними сумами, чи буде це порушенням?
Умови використання спеціального платіжного засобу повинні передбачатися в договорі про відкриття корпоративної картки з визначенням осіб, що мають право її використовувати.
Тобто, підприємству слід уважно ознайомитись з умовами договору перед його укладенням (підписанням) між ним і банком – емітентом корпоративної картки. У разі встановлення у договорі обмежень щодо передачі спеціального платіжного засобу особам іншим, ніж зазначені у договорі, така передача картки буде розцінюватись як порушення умов договору, відповідальність за яке має бути передбачена тим же договором.
Якщо у договорі немає обмежень щодо передачі спеціального платіжного засобу особам, не зазначеним у договорі, то підприємству потрібно затвердити наказ з переліком працівників, які мають виключне право використовувати картки для розрахунків за товари послуги, у тому числі під час відряджень. Кожному з таких працівників підприємство повинно надати корпоративну картку шляхом оформлення та підписання акту - прийому передачі.
Відповідно до підпункту 170.9.3 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику з урахуванням наступного:
1) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
2) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення п’ятого банківського дня після завершення відрядження.
При проведенні оплати за послуги з бронювання номерів у готелі (бронювання квитків тощо) за допомогою корпоративної картки працівнику (або працівникам) підприємства слід дотримуватись строків звітування, що застосовуються при закупівлях товарів (послуг) для вирішення виробничих (господарських) потреб, а саме у термін визначений пунктом 2.11 глави 2 Положення № 637: «на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт».
У разі, якщо підприємство доручає оплатити послугу по бронюванню одному працівнику – то авансовий звіт та документи до нього подає у вказані вище строки до бухгалтерії тільки цей працівник, якщо така оплата здійснена з кожної іменної картки кожним окремим працівником самостійно, то звітує у вказані вище строки кожен з таких працівників.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина 1 статті 9 Закону № 996).
Усі витрати слід підтвердити документально. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.ч. 1-2 статті 9 Закону № 996).
Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат є розрахункові документи, визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (Закон про РРО).
Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (абзац 15 статті 2 Закону про РРО).
Форма і зміст розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р № 614 (далі - Положення № 614). Цим Положенням визначено вимоги до змісту документів та їх обов'язкові реквізити, а в разі відсутності хоча б одного з таких реквізитів, а також недотримання сфери призначення,
Операції, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів із застосуванням платіжних терміналів, повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов'язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
2) ідентифікатор платіжного пристрою;
3) дату та час здійснення операції;
4) суму та валюту операції;
5) суму комісійної винагороди;
6) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;
7) вид операції;
8) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.
Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів.
Карткові рахунки можуть відкриватися в гривні, інвалюті або декількох валютах. У випадку, коли картрахунок ведеться в гривнях, підприємство перераховує на корпоративний платіжну картку кошти в гривнях, в той час як у країні відрядження працівник буде розраховуватися вже в місцевій валюті. Схема розрахунків в іноземній валюті з гривневого картрахунку в такому випадку виглядає так:
- банк відшкодовує міжнародній платіжній системі валюту, в якій проводився розрахунок по картрахунку;
- підприємство відшкодовує банку гривні за валюту, витрачену працівником у закордонному відрядженні.
Тобто, забезпечуючи працівника гривневою корпоративною карткою, розрахунки за якою будуть здійснюватися у валюті, вимоги щодо видачі працівникові авансу в іноземній валюті дотримуються.

Використані нормативні документи:
- Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III (Закон № 2346);
- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р № 996-XIV(Закон № 996);
- Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (Закон про РРО);
- Постанова Правління Національного банку України "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів"від 05.11.2014р. № 705 (Постанова № 705);
- Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах від 12.11.2003р. №492 (Інструкція № 492);
- Постанова Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (Положення №637).


15.07.2018
09.07.2018
06.07.2018
28.05.2018
29.03.2018
29.01.2018
07.01.2018
06.01.2018
03.01.2018
17.12.2017
08.12.2017
03.12.2017